Верховний Суд залишив в силі рішення Вижницького районного суду

У березні 2017 року представником ПАТ КБ «ПриватБанк»  звернувся до Вижницького районного суду  із позовом до особи про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позову зазначив, що 15 листопада 2005 року відповідно до Умов та Правил  надання банківських послуг відповідач підписавши анкету-заяву, отримала кредит в розмірі 7900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карточку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 36% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом  з кінцевим терміном  повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов’язання виконав, оскільки надав відповідачу кредит у розмірі, вказаному у договорі, а відповідач взяті на себе зобов’язання не виконала належним чином, у зв’язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 33588,91 грн, з яких: 2724,07 грн – заборгованість за кредитом; 25589,18 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3200,00 грн – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1575,66 грн – штраф (процентна складова).

Відповідач у судовому засіданні позов  банку не визнала, оскільки кредит не оформляла і грошей не брала,  просила стягнути з позивача на її користь витрати за проведення почеркознавчої експертизи, в позові відмовити.

Вижницький районний судом відмовлено в задоволенні позовних ПАТ КБ «ПриватБанк»  про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33588,91 грн.Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідачки 900,48 грн (дев'ятсот гривень 48 коп.) витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не погодився із рішенням Вижницького районного суду  від 17.10.2017 року та подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати дане рішення.

Апеляційний суд дійшов висновку, та скасував рішення Вижницького районного суду від 17.10.2017 року.Стягнув із відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»  заборгованість за кредитним договором  від 15.11.2005 року в розмірі 8 328, 36 грн, рішення апеляційного суду мотивовано тим, що  відповідач не спростувала презумпцію правомірності  кредитного договору, укладеного між сторонами, а  тому всі права, набуті сторонами за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов’язки  підлягають виконанню належним чином.

Відповідачка не погодилася із рішенням апеляційного суду,  подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Вважала,що суд апеляційної інстанції  всупереч встановлених обставин у справі, які підтверджені  належнимиі допустимими  доказами, зокрема висновком судово-почеркознавчої експертизи від 22.09.2017 року, дійшов помилкового висновку про те, що між банком та відповідачем укладався кредитний договір, та безпідставно послався  на презумпцію правочину, який взагалі є неукладеним, необґрунтовано стягнувши з відповідача на користь банку заборгованість за неіснуючим кредитним договором.

29 липня 2020 року  Верховний суд  дійшов висновку, що  судом першої інстанції належним чином оцінені подані  сторонами докази, вірно встановлені обставини справи, тобто апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення Вижницького районного суду .

 Прес-служба Вижницького районного суду